ЗВІДНИ́Й1, а́, е́. Який можна звести разом, з’єднати з іншим, наблизити до іншого (про частини, кінці чого-небудь). Ставний молодий хорунжий вимагав скоріше опустити звідний міст (Кач., II, 1958, 414).
ЗВІДНИ́Й2, а́, е́, спец. Стос. до зводу (у 4 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 480.