ЗВІ́ДОМИТИ, млю, миш; мн. звідо́млять; док., рідко. Те саме, що повідо́мити. Він скинув шинелю. Підсів до «буржуйки» й, гортаючи жар, Звідомив, рум’яний з морозу, веселий, Для чого його викликав комісар (Перв., II, 1958, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 480.