ЗВІРИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до звіри́на. Дівчинка постукала по стовбуру, білка зацікавлено глянула вниз. І зненацька звіринка наче прикипіла до гілки (Донч., IV, 1957, 262); Чув [Євген] від людей, що мурашнище — найкраще місце для зберігання несолодких харчів — жодна звіринка не посміє наблизитись до кусючих вартових (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 485.