ЗГА́НИТИ, ню, ниш, перех. Док. до га́нити. Так було невістка зганить мене, що я в неї стану чорніша від землі (Барв., Опов.., 1902, 224); — Я й тепер не знаю, чи ви похвалили мене, чи зганили (Вільде, Сестри.., 1958, 518).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 508.