ЗГАНЬБИ́ТИСЯ, блю́ся, би́шся; мн. зганьбля́ться; док. Покрити ганьбою, знеславити себе. — Був і тигр не полохливий, І мій син-був добрий син, Ставши з смертю вдвох віч-на-віч, Не зганьбився ні один (Перв., З глибини, 1956, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 509.