ЗГА́РЯЧУ, рідко ІЗГА́РЯЧУ, присл. Розгарячившись, спалахнувши в пориві якого-небудь почуття. На зелені свята, під час вистави, Марків партнер палахнув ізгарячу в його з обрізу (Вас., II, 1959, 124); Скривавлене коліно ниє, але згарячу він ще не відчуває різкого болю (Кол., Терен.., 1959, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 510.