ЗГА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зга́яти; // у знач. прикм. Згаяного часу і конем не доженеш (Укр..присл.., 1955,107); Поїзд уже наганяв і ті кілька хвилин згаяного часу (Ле, Опов. та нариси, 1950, 161); // зга́яно, безос. присудк. сл. Скільки ж то доброго згаяно В шалі суєт — не в бою! (Гірник, Стартують.., 1963, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 510.