ЗГИН1, у, ч.
1. Дія за знач. згина́ти, зігну́ти. Вони [ламінати] в 5 разів легші від сталі і значно легші за алюміній, дуже міцні на розрив і на згин (Наука.., 6, 1958, 12).
2. Місце згинання. При кількаразовому згинанні одного аркуша паперу вздовж лінії згину, як правило, утворюються зморшки (Гурток «Умілі руки..», 1955, 20); Взутий чоловік був у зелені, зовсім вицвілі і протерті на згинах халяв парусинові чоботи (Коз., Сальвія, 1959, 35).
3. розм. Те саме, що заворо́т 2. Зненацька попереду, за згином бурчака, затріщали розривні кулі, і щось шубовснуло у воду (Гончар, II, 1954, 119).
ЗГИН2, у, ч., рідко. Те саме, що заги́бель. Народу — шахти і заводи, поля і тиха синь озер! Народу — воля! Згин насиллю! (Брат., Світанки, 1950, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 511.