ЗГОВІ́РЛИВИЙ, а, е. Який легко погоджується на пропозиції інших, з яким легко домовитися про що-небудь. Коли ця роль [Юлія Цезаря] була запропонована йому, він, звичайно такий зговірливий і далекий від акторських претензій, рішуче відмовився грати її (Моє життя в мист., 1955, 455).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 516.