ЗГОРДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати дуже гордим, зарозумілим, пихатим. То був чоловік, як інші люди, а тепер нараз згордів, як би великого розуму доскочив (Мак., Вибр., 1954, 159); — Бачу,— сказав згодом Скобенко,— що ви, лицарю, вельми згорділи за цей рік. Нізвідки до вас приступу нема (Оп., Іду.., 1958, 665).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 519.