ЗГО́РТКА, и, ж.
1. Нерівність, хвилястий вигин (на тканині, папері і т. ін.); складка. Одежа червона важкими згортками пада униз (Дн. Чайка, Тв., 1960, 133); Чорний бархат на масивних дверях спадає додолу.. важкими згортками (Донч., Вибр., 1948, 72).
2. рідко. Те саме, що зго́рток 2. Відснідавши, він зав’язав хустку, поклав згортку до кошика (Смолич, Театр.., 1940, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 521.