ЗГРУПО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згрупува́ти. У реченнях, де однорідних членів значна кількість, вони можуть бути згруповані в окремі пари або більші ряди за принципом ближчого змістового зв’язку (Мовозн., IV-V, 1947, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 524.