ЗДА́ТЕН, тна, тне, на що, до чого і з інфін. Те саме, що зда́тний 1. [Антей:] Я не здатен так йому служити, як би хотів (Л. Укр., III, 1952, 416); — А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? — думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу (Гончар, Тронка, 1963, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 531.