ЗДЕБІ́ЛЬШОГО, присл. Переважно, в більшій частині. Хати здебільшого були старі, чорні, з чорними ж, порослими мохом стріхами (Коцюб., І, 1955, 308); Учасниками концерту були здебільшого комсомольці (Бойч., Молодість, 1949, 143); // В більшості випадків, найчастіше. Юзя здебільшого виходила з хати, коли з’являлась Октися (Л. Укр., III, 1952, 657).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 533.