ЗДЕНЕРВУВА́ННЯ, ЗДЕНЕРВО́ВАННЯ, я, рідко. Стан за знач. зденерво́ваний. Дрож обхоплював його цілого і доводив його до крайнього зденервовання, до якоїсь скаженої лютості (Март., Тв., 1954, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 533.