ЗДИСКРЕДИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Підірвати довір’я до кого-, чого-небудь, применшити чийсь авторитет, значення. Йому хочеться перш за все здискредитувати тебе в очах нашого гурту (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 537.