Здоби́чний, а, е.
1) Доставшійся въ добычу. Ви здобичні гроші пропиваєте. К. ЦН. 220.
2) Хищническій. Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине. К. МБ. II. 125.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 145.