ЗДОБРІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до здобрі́ти. Зовні старий залишився таким, як і до цього, трохи здобрілим, але в його очах сердечність уже зникла (Логв., Літа.., 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 542.