ЗДО́БІЛЬ, присл., діал. Багато. І корсеток здобіль є, і плахот [плахт], і спідниць (Барв., Опов.., 1902, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 542.