ЗДО́ВЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до здо́вжити.
2. у знач. прикм. Витягнутий, збільшений у довжину. Катер відчутно смикнувся, мов сом на вудці, і спинився, тепер уже намертво прип’ятий на здовженім ланцюзі якоря (Ле, Клен. лист, 1960, 171); // Який має довгасту форму. Трохи здовжене обличчя було блідуватим, і тому ще чіткіше окреслювався різкий розмах крилатих брів (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 845); Стін у кабінеті вченого майже не видно, бо по всьому здовженому чотирикутнику ця кімната заставлена книжковими шафами (Вол., Місячне срібло, 1961, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 544.