ЗДО́ВЖУВАТИСЯ, ується, недок., ЗДО́ВЖИТИСЯ, иться, док.
1. Ставати довшим, збільшуватися в довжину. Вечоріє. Здовжуються тіні (Вирган, В розп. літа, 1959, 68); Почуття «дистанції» завжди тримало Ярослава на віддалі від Корнія Івановича. А відколи товариш Турбай став секретарем, «дистанція» ота ще здовжилася (Вол., Місячне срібло, 1961, 214).
2. Ставати тривалішим, більш довгочасним.
3. тільки недок. Пас. до здо́вжувати. Вогонь не гаситься вогнем, І ніч не здовжується днем (Мал., Листи.., 1961, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 544.