ЗДРУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДРУЖИ́ТИ, здружу́, здру́жиш, док., перех. Зближувати, робити друзями. Як горе народне згуртовує всіх! Як зближує, здружує всіх небезпека! Як глибшає ніжність до друзів своїх!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 247); Любов до театру здружила І. К. Тобілевича з М. Л. Кропивницьким (Життя Саксаганського, 1957, 11); Вони були нерозлучними: спільна робота в «Червоних зорях» [підпільній комсомольській організації] ще більше здружила хлопців (Гур., Осок. друзі, 1946, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 551.