ЗДРІБНІ́ЛО, грам. Присл. до здрібні́лий 2. Він скочив, наче коник, І випрямив свою дрібну фігурку (Його здрібніло й кликали «бароник») (Фр., XII, 1953, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 550.