Що oзначає слово - "здійматися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗДІЙМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗДІЙНЯ́ТИСЯ, здійму́ся, зді́ймешся; мин. ч. здійня́вся, няла́ся, ло́ся; док.

1. Переміщатися знизу вгору. [Анна:] Хіба ж не краще нам з’єднати силу, щоб твердо гору ту опанувати, що я на неї тяжко так здіймалась (Л. Укр., III, 1952, 409); Падали [орли] майже до самої води, знову здіймалися вгору і з розгону врубувалися один в одного кривими гострими дзьобами (Руд., Вітер.., 1958, 5); У селі почало стихати; тільки де-не-де ворота заскриплять, звід здійметься (Барв., Опов.., 1902, 77); Літак, високо здійнявшись, знову повернув на поле (Кучер, Пов. і опов., 1949,247); //З’являтися над обрієм, сходити (про небесні світила). Із-за дубів став здійматися на небо місяць, червоний, великий, як червоного золота діжа (Вас., І, 1959, 179); Здавалось, там, за небокраєм, здіймалось не сонце, а велике багряне знамено нового віку (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 90); // тільки 3 ос. Піднімаючись угору, поширюватись над чим-небудь, вище чогось. Біла пара тихо здіймається догори і клубочиться понад комишами… (Коцюб., І, 1955, 240); З лісів здіймався блакитний ніжний туман (Турч., Зорі.., 1950, 8); Червоноармійці з дівчатами танцювали. З-під чобіт вставала курява й здіймалася вище за берестки (Панч, Гарні хлопці, 1959, 73).

2. Піднімаючись, підводячись, займати вище положення. Наче дужі крила, здіймалися враз весла тридцяти гребців і, враз знизившись, розсікали воду (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 211); Коли моя нога здіймається для нового кроку,— я бачу слід од своїх залізних солдатських підків (Кол., На фронті.., 1959, 10); З колиски здіймалися смугляві кулачки дитини (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 22); Голови в такт ході похитуються, здіймаються й опускаються (Гончар, III, 1959, 46); А за кормою Здіймалась вода,— Котився зелений грім (Нагн., Вибр., 1950, 116); // тільки 3 ос. Піднімаючись, збільшувати, розширювати свій обсяг. Міцно спить Петро. Рівно здіймаються груди (Головко, І, 1957, 438); Кипить робота в медсанбаті. Стіни палатки здіймаються від розривів (Довж., II, 1959, 77); // Настовбурчуватися, наїжачуватися (про шерсть, волосся). Сіре хутро її ледве помітно, але часто здіймалося на маленьких боках — мишка хвилювалася, це було очевидно (Епік, Тв., 1958, 464).

Рука́ [не] здійма́ється (здійма́лася, здійняла́ся, зді́йметься) див. рука́; Ру́ки не здійма́ються див. рука́.

3. тільки 3 ос. Височіти, підноситися над рівнем чого-небудь. Тополі навкруги здіймаються, як вежі (Рильський, І, 1960, 242); Острів здіймався над яскраво-зеленою водою (Панч, Ерік.., 1950, 38); За ланами й полями здіймалися зелені гайки (Смолич, І, 1958, 55); Є в світі гори, що сягають туч, здіймаються вершинами над хмари (Гонч., Вибр., 1959, 243); Здійметься він [кипарис] над всіма мінаретами В краю сьому, на мечеті багатому (Л. Укр., I, 1951, 152).

4. Підвищуватися, посилюватися (про рівень, якість, тон і т. ін.). Дзвеніла, рокотала під пальцями ліра, голос то згасав, то знов здіймався і міцно бринів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 18); // безос. Спочатку ото слабувала Оксана, як ти знаєш, і я навіть боялась для неї якогось тифу, бо здіймалось багато вище 40° (Л. Укр., V, 1956, 304); // Міцніти, зростати. Колгосп піднявсь, здіймавсь потрошки. Надійно. Так, як ми в житті (Гірник, Стартують.., 1963, 76).

Здійма́тися (здійня́тися) вго́ру див. вго́ру; Здійма́тися (здійня́тися) ду́хом — ставати бадьорим, енергійним. Я й сама, як той барометр, то падаю, то здіймаюсь духом відповідно станові погоди (Л. Укр., V, 1956, 389).

5. Покидати, залишати яке-небудь місце. — Треба швидше відціля здійматися.— Є небезпека? (Трубл., II, 1955, 302); Здіймалися стани відважних звіробоїв-мисливців (Тулуб, Людолови, II, 1957, 180); Птиця, бач, дуже сторожка: тільки зблизишся — зараз здіймається і переліта на другі плеса (Стор., І, 1957, 213); Рівно та плавко вимахують [вітряки] крилами і, здається, от-от здіймуться з місця і полинуть кудись (Коцюб., I, 1955, 239).

6. Підводитися, вставати з чого-небудь. — Іу! — посварилась навздогін йому кулаком Гашіца, здіймаючись з землі та обтрушуючи пил з одежі (Коцюб., І, 1955, 249); Падали друзі в борні, Знову здіймались шквалом (Гірник, Стартують.., 1963, 32).

7. Виникати, починатися, наставати. — І чого воно так, Катре: тільки у людей зайде свято — у нас здіймається гризня? — промовляв [Іван] мов сам до себе (Вас., І, 1959, 300); Здійнялось повстання в краю, І Бертольда вбили люди (Л. Укр., І, 1951, 386); Здійнявся шум. Хмельницький підносить булаву вгору. Настає тиша (Корн., І, 1955, 215); Здіймалося над океаном північне сяйво (Шиян, Переможці, 1950, 7); Тихо здіймалася ніч над берегами… (Кач., Вибр., 1953, 23); Зранку здійнявся вітер (Головко, I, 1947, 43); // З’являтися, виникати (про думки, почуття). Думки роєм здіймалися у її голові (Мирний, IV, 1955, 57): Йому було і радісно і боязко заразом, тривога здіймалась у серці (Коцюб., I, 1955, 125); Різноманітні здогадки й сумніви навперейми здіймались у його голові… (Досв., Гюлле, 1961, 27).

На зорю́ здійма́ється (здійма́лося, здійняло́ся, зді́йметься) див. зоря́.

8. розм., рідко. Те саме, що фотографува́тися. Тепер мова про фотографії: не треба Вам ані своїх віддавати, ані других замовляти, бо ми краще тут у Відні ще здіймемось (Л. Укр., V, 1956, 41).

9. тільки недок. Пас. до здійма́ти. Засвічуємо гасові лампи,— декорації ніколи не здіймалися,— спускаємо завісу (Моє життя в мист., 1955, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 540.