ЗЕЛЕНКУВА́ТО, присл. Трохи зеленіючи, виділяючись зеленкуватим кольором. Всі.. побігли на другу вулицю, а з неї — до панського ставу, на якому вже зеленкувато розкришувалось місячне сяйво (Стельмах, І, 1962, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 555.