ЗЕМЛЕВПОРЯ́ДНИК, а, ч. Спеціаліст із землевпорядкування. Проектуючи закладання садів на схилах, до цієї роботи треба залучити землевпорядників, грунтознавців (Колг. Укр., 3, 1962, 36); * У порівн. Бійці йшли неквапно, на весь зріст, рухались і прямо, і навскіс, розходячись променями, наче обмірювали все поле, як землевпорядники (Гончар, III, 1959, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 556.