ЗЕМЛЕКО́П, а, ч. Робітник, який виконує земляні роботи. Землекопи рили котлован (Роб. газ., 10.VII 1965, 2); Зараз вона — інженер і працює в цьому депо, яке колись будувала вкупі з тисячами арматурників, бетонярів, землекопів (Донч., III, 1956, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 556.