ЗЕМЛЕРО́Б, а, ч. Той, хто займається землеробством; рільник. Землеробство в умовах лісового ландшафту мало вирубний характер. Землероб розчищав від лісу ділянку землі, засівав її рік або два, а коли грунт виснажувався, переходив на нову ділянку (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 557.