ЗЕМЛИ́СТИЙ, а, е.
1. Який містить у собі багато часток землі (у 3 знач.). Заводський нітрагін — це землиста маса, в якій знаходиться дуже багато бульбочкових бактерій (Зерн. боб. культ., 1956, 31).
2. розм. Сірувато-блідий (про колір обличчя, шкіри людини). Їі повільні рухи, землистого кольору обличчя, опущені додолу кутики уст свідчили про перевтому (Коцюб., І, 1955, 187); Бідолаха глянув на неї спантеличено і благально, простягнув поперед себе довгу землисту руку (Рибак, Помилка.., 1956, 241); // Взагалі що-небудь кольору землі (у 3 знач.). Двоє поранених пройшло, обнявшись, в пом’ятих землистих шинелях (Довж., І, 1958, 327); Сиві вуса притрусило пилом, і вони набрали землистого кольору (Кучер, Чорноморці, 1956, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 557.