ЗЕНІ́ТКА, и, ж., розм. Зенітна (у 2 знач.) гармата. Сильний вибух десь поблизу і зараз же по тому виття сирен і постріли зеніток (Коч., II, 1956, 398); На одній з найвищих гір, розіп’явшись на деревах, як чорний крук, догоряв підбитий нашими зенітками ворожий літак (Гончар, III, 1959, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 560.