ЗЖО́ВКНУТИ і рідко ІЗЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. зжо́вкнув, кла, ло, ізжо́вкнув, кла, ло; док. Стати жовтим; пожовтіти. Рум’яна осінь схилить віти, Горіхи зжовкнуть на ліщині (Стельмах, Жито.., 1954, 114); Язики гасових ламп під стелею й на помості одразу потемніли, ізжовкли, наче взялися іржею (Кучер, Трудна любов, 1960, 453); // Набути хворобливого вигляду. Обличчя пораненого, що було вже порожевіло, знову зжовкло (Багмут, Опов., 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 564.