ЗИЗУВА́ТО, діал. Присл. до зизува́тий. — Що ж, славне товариство, пожаліємо чоловіка? — роздумуючи, запитав Іван чумаків і зизувато поглянув на Дорохтея (Стельмах, І, 1962, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 566.