ЗИМІ́ВЛЯ, і, ж.
1. Те саме, що зимува́ння. Особлива увага звертається на заготівлю кормів для забезпечення зимівлі худоби і дальшого піднесення продуктивності тваринництва (Рад. Укр., 4.VIII 1959, 2); Коріння карликових дерев, розташоване близько від поверхні грунту, при несприятливих умовах зимівлі може бути пошкоджене морозом (Колг. Укр., 10, 1960, 33).
2. Місце, приміщення, де хто-небудь зупиняється, живе взимку. В чорному отворі на порозі зимівлі швидко з’являється з берданкою в руках Худяков (Довж., I, 1958, 104); Суворої зими, коли вовчі зграї блукали навколо аулів, у задушливих зимівлях, часто виритих просто в землі, збиралися казахи на нараду (Донч., І, 1956, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 566.