ЗЛА́ГОДА, и, ж.
1. Мирні, дружні відносини, стосунки. Хай квітне злагода і праця На всіх полях, у всіх серцях (Рильський, III, 1961, 245); У ряді творів Шевченко показує, як багатство руйнує сімейну злагоду, стає перешкодою на шляху до щастя людей (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 312).
Жи́ти в зла́годі — жити мирно, дружно. Вони вговорювали Гната помиритися з жінкою та жити з нею в злагоді (Коцюб., І, 1955, 33).
2. Взаємна домовленість, угода про спільні дії. [Микита:] Ти де у біса взявся? [Семен:] А ти, певно, з бісом у добрій злагоді, що й против ночі його згадуєш (Кроп., І, 1958, 64); Іванов мерщій подався до Третього авіаційного парку, партійна організація якого завжди діяла в злагоді з арсенальцями (Смолич, Мир.., 1958, 53).
3. Погодженість, гармонія у чому-небудь. Працюють в злагоді деталі (Гонч., Вибр., 1959, 351); І струни загриміли у злагоді, на святі, І пісня відгукнулася у серці, в кожній хаті (Нагн., Вибр., 1950, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 583.