ЗЛА́ДА, и, ж., діал. Злагода. Поклін тому, хто вносить чесну зладу В людські серця одверті і не злі (Мал., II, 1958, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 584.