ЗЛА́ДИТИ1, джу, диш, док., перех., діал.
1. Зробити, змайструвати що-небудь. От якби який-небудь механічний психометр винайти, похожий на той, що зладив Вундт для міряння інтенсивності чуття (Фр., І, 1955, 300); // Зварити, спекти і т. ін.; приготувати (страву). Червоноармієць звернувся до сестри: — Та, може, хоч суп який зладити.. з цього шматка зайця? (Трубл., І, 1955, 55).
2. Зробити придатним для використання; підготувати. Оце я врешті зладила до друку свої вірші (Л. Укр., V, 1956, 77); — Я до втечі вже все зладив, не вистачає мені лише сталевого долота (Оп., Іду., 1958, 97).
ЗЛА́ДИТИ2, джу, диш, док., розм. Налагодити з ким-небудь дружні стосунки, добрі взаємини. Щодня він ходив на роботу влаштовуватись. Бо в тому оркестрі, де грав, ніби з керівником не зладив (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 584.