ЗЛАТОТКА́НИЙ, а, е, заст., поет. Золототканий. Тихо в таборі. Обличчя червонить вогонь. Генеральський златотканий на ньому [командирові] погон (Шер., Дорога.., 1957, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 588.