ЗЛЕЖА́ЛИЙ, а, е. Те саме, що зле́жаний. Коло хати півники посходили, пробивають гострими, як ножі, листками злежалу землю (Кучер, Трудна любов, 1960, 491); Запахло лісом, злежалим листом, травою (Десняк, Десну.., 1949, 295); Він підняв важке віко, нагнувся і, всунувши голову в скриню, перебирав злежалий сувій домотканого полотна (Коз., Блискавка, 1962, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 589.