ЗЛЕ́ЖАНИЙ, а, е.
1. Який злежався, ущільнився; твердий, компактний. Під ногами аж з дзвоном рипів злежаний перемерзлий сніг (Ле, Право.., 1957, 275).
2. Який зіпсувався від тривалого лежання і поганого зберігання. Хлопці переступили поріг, і вже в сінях ударив їм у ніс запах злежаної муки (Тют., Вир, 1964, 468); // Який зім’явся, має складки на місцях згину. Данко виймає з нагрудної кишені злежану невживану шовкову хустину (Вільде, Повнол. діти, 1960, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 589.