ЗЛИ́ТИ1див. злива́ти.
ЗЛИ́ТИ2, злю, злиш, недок., перех. Викликати у кого-небудь злість, роздратування; сердити. Ніяк не можу привчити Дору до прибирання за собою, і се мене часом злить (Л. Укр., V, 1956, 286); — І не шкода було тобі продавати хатину й городець? — невідомо для чого виривається дурне питання. Воно злить Мар’яна (Стельмах, І, 1962, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 593.