ЗЛОДІЯ́ННЯ, я, с., книжн. Заподіяння зла кому-небудь; злочин. Не сплять уночі вороги. Мов сови, вони бояться світлого дня і всі свої підлі злодіяння творять уночі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 359); Народи Європи не забули і не забудуть фашистських злодіянь (Ком. Укр., 5, 1966, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 600.