ЗЛОЧИ́ННО. Присл. до злочи́нний. [Шевченко:] Злочинно його поміщик в рекрути віддав, Він син вдови (Коч., III, 1956, 188); Злочинно перебути в неволі хоч одну ніч, коли перед тобою розчинено двері в світ (Ю. Янов., II, 1954, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 605.