ЗЛУВА́ТИ, злу́ю, злу́єш, недок., рідко. Злитися, сердитися. Він усе думав про того «чорнявого» та сердився на себе, що так збентежився перед їм, поступився назад. Він злував увесь день (Гр., II, 1963, 13); — Аби ти бачила, як він зрадів, аж сльоза під повіками закипіла; отак, наче в тебе, коли ти, серце, дуже злуєш на мене (Стельмах, Хліб.., 1959, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 606.