ЗЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злупи́ти. Стара верба, така стара, Що вниз уже росте. Возами злуплена кора (Воронько, Тепло.., 1959, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 606.