ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується, недок., ЗЛУ́ЩИТИСЯ, иться, док. Відділятися, відпадати дрібними лусочками (про верхній шар, шматочки шкіри, кори, фарби і т. ін.). Рани загоїлись, але шкіра злущувалась (Донч., V, 1957, 489); На груші хвороба уражує і однорічні пагони, кора буріє, розтріскується і злущується (Колг. Укр., 4, 1962, 38); Колись зелена залізна покрівля злущилася, іржею, мов кров’ю, покрилася (Мирний, IV, 1955, 16).
2. тільки недок. Пас. до злу́щувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 607.