ЗЛІ́ПОК, пка, ч.
1. Копія, зліплена з чого-небудь. У скорботному мовчанні стоять люди перед постаментом, на якому лежить гіпсовий зліпок з голови Леніна (Рад. Укр., 21.1 1954, 1); // Зображення чого-небудь, виліплене з якогось м’якого, в’язкого матеріалу. В своїх оксамитних шапочках вони [гриби] схожі на мініатюрний зліпок побурілих осінніх дерев (Стельмах, II, 1962, 222); Зліпки античних статуй; // перен. Точна копія, відтворення чого-небудь. Художній твір — не простий зліпок з дійсності (Вітч., 6, 1961, 191).
2. рідко. Відбиток чого-небудь на м’якому, в’язкому і т. ін. матеріалі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 595.