ЗМА́ЗКА, и, ж., рідко.
1. Дія за знач. зма́зувати 1. У таборі тракторної бригади артілі імені Щорса стоять три комбайни КУ-2А. Навіть зовнішній вигляд їх свідчить про те, що тут у дії — приказка: «Техніка любить змазку, догляд та ласку» (Рад. Укр., 27.VII 1961, 2).
2. спец. Жирна або густа речовина, якою покривають або змазують яку-небудь поверхню. Для утеплення перекриття застосовують глиняно-солом’яну змазку в 10-12 см (Жилий буд. колгоспника, 1956, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 610.