ЗМА́ЛУ, рідко ІЗМА́ЛУ, присл. Те саме, що змалку. Він було Івася й підохочує: — Ану-ну, синку! учися змалу: на старість як нахідка буде! (Мирний, II, 1954, 83); Назустріч боєві і смерті Ми без вагання йшли вперед, Ізмалу віддані і вперті (Уп., Укр. поема, 1950, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 611.