ЗМЕГЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал.
1. Жадібно з’їсти (перев. про тварин). Йонька зайшов у чиєсь подвір’я на самому краю хутора, побудив собак, вони скажено рвалися із ланцюгів, готові змегелити Йоньку разом із кожушиною (Тют., Вир, 1964, 89).
2. перен. Знищити. — Був авторитет, а загув… Сагайдак із своїми доярками його змегелив. Чув, яку свиню підклали? (Добр., Тече річка.., 1961, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 613.