ЗМЕЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. Моргнути. Грицько замовчав, він ждав одказу від Василя, а той, лежачи животом на землі і підперши голову руками,— і не змельне — все дивиться на Ратієвщину (Мирний, IV, 1955, 25).
◊ Не змельне́ ніку́ди хто — пильно, не відводячи очей, дивиться хтось на кого-, що-небудь. Очі в нього іскрять, і не змельне він нікуди ними — все дивиться на свого товариша (Мирний, III, 1954, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 614.